Морфологія серця хребетних тварин класу ссавці

Abstract

Організм людини та тварин є складною біологічною системою, яка сформувалася в результаті тривалого процесу еволюції, відомого як філогенез [45, 91, 96, 207, 241, 243, 487]. Цей процес охоплює мільйони років адаптацій та змін, які забезпечили виживання і розвиток різноманітних форм життя [226, 232, 237, 438, 480]. Філогенетичний розвиток організмів базується на генетичній варіативності, природному доборі, мутаціях і рекомбінаціях, що забезпечують появу нових ознак та властивостей [188, 261, 264, 358, 482]. Людина і тварини, як частина живої природи, пройшли складний шлях адаптації до змін у середовищі існування, формуючи системи органів і механізми регуляції, що дозволяють підтримувати гомеостаз [79, 82, 135, 416, 417]. Ключовою особливістю організмів є їхня здатність до постійної взаємодії з навколишнім середовищем [273, 422]. Від простих одноклітинних форм до складних багатоклітинних організмів еволюція сприяла виникненню адаптивних механізмів, таких як поведінкові реакції, метаболічні регуляції, імунні реакції та сенсорні системи [219, 276, 335, 439, 455, 468]. Організм людини і тварин включає такі ключові системи, як нервова, серцево-судинна, дихальна, травна, ендокринна, опорно-рухова тощо. Їхня злагоджена робота залежить від інтеграції на рівні клітин, тканин, органів та систем організму [73, 136, 392, 447]. Філогенетичні зміни також сприяли виникненню унікальних особливостей живого організму людини, таких як прямоходіння, розвинена кора головного мозку, мова та соціальна поведінка [440, 472, 514]. У тварин ці адаптації 8 виражаються у різних формах: від розвитку спеціалізованих органів чуття до складних соціальних структур у певних видів [428, 464]. Володіючи досконалими механізмами саморегуляції та керування біологічними процесами, функціональні системи ссавців (нервова, серцево-судинна, імунна, дихальна, травна, видільна, ендокринна, сенсорна, органи чуття, статева), перебуваючи у тісному взаємозв’язку між собою та довкіллям, забезпечують узгодженні механізми функціонування біологічних систем, які характерні для життєдіяльності організму [4, 7, 113, 129, 323, 375, 496]. Завдяки взаємодії органів та систем, організм ссавців функціонує як єдина жива біологічна система, що має різні рівні організації, для якої характерні основні властивості його існування – обмін речовин, ріст, розвиток, розмноження, спадковість тощо [13, 114, 327]. Завдяки ефективній взаємодії нервової та гормональної саморегуляції у ссавців підтримується на певному рівні постійність внутрішнього середовища і фізіологічної діяльності організму – температура, тиск крові тощо [179, 404, 427]. Реакція організму на зміни зовнішнього середовища або внутрішнього стану, об’єднуючи усі органи та системи в єдине ціле, відбувається лише за нормальної функціональної узгодженої діяльності усіх його систем, у тому числі органів серцево-судинної системи, яка є однією із інтегруючих систем живих організмів, до складу якої входить серце та кровоносні і лімфатичні судини, що системно пов’язані між собою [61, 139, 393]. Серцево-судинна система в організмі людини і тварини, виконує надзвичайно життєво важливі функції: регулює кровопостачання органів, тиск крові, забезпечує відтік лімфи органів і транспорт її у вени, відіграє важливу роль у підтриманні гомеостазу, сприяє реалізації функцій нервової, 9 ендокринної систем та органів імунного захисту [70, 115, 483]. Органи серцево-судинної системи забезпечують обмін речовин, мають важливе значення у регуляції функцій усіх органів і систем організму, беручи участь у забезпеченні дихальної, трофічної, екскреторних функцій і разом із нервовою системою, поєднують між собою всі органи та системи організму у єдине ціле [263]. Завдяки постійному руху крові по замкнутій системі судин забезпечуються основні функції системи кровообігу: транспорт речовин до клітин та від них. Завдяки серцево-судинній системі з кров’ю до тканин органів надходить Оксиген, поживні речовини, біологічно-активні речовини – гормони, вітаміни, мінеральні речовини та виводиться із них вуглекислий газ і продукти обміну речовин. Центральним органом серцево-судинної системи є серце, яке завдяки постійному скороченню кардіоміоцитів міокарду, здійснює течію крові по замкнутій системі кровоносних судин [499]. Морфоархітектоніка та функціональний стан органів серцево-судинної системи мають важливе значення та достеменно впливають на життєдіяльність усіх найважливіших систем організму людини і тварини у нормі та за патології, пов’язаної з органами серцево-судинної системи. Наразі є широко розповсюдженими та мають тенденцію до зростання різноманітні ушкодження серцево-судинної системи, що є важливою медичною і соціальною проблемою у гуманній та ветеринарній медицині [2, 8, 60, 62; 140, 165, 290, 293]. Останнім часом спостерігається збільшення кількості захворювань різноманітного ґенезу, пов’язаних з органами серцево-судинної системи [80, 85, 159, 164, 189, 10 193]. Тому не викликає сумніву, що ефективне лікування та профілактика даних патологій у ветеринарній медицині неможливі без знання видових особливостей морфологічної будови органів серцево-судинної системи, які необхідно враховувати як при проведенні діагностичних та профілактичних заходів щодо попередження захворювань тварин, так і при наданні їм лікувальної допомоги тощо. Тому актуальним питанням є дослідження морфофункціональних особливостей серцево-судинної системи [30, 33, 156, 181, 326, 419, 469], яка в організмі тварин виконує життєво важливі функції та має пізнавальне значення та дозволяє покращити діагностику, профілактику та лікування серцево-судинних захворювань у тварин, що є основою для клінічної ветеринарної медицини. Пріоритетним напрямком сьогодення для своєчасної та достовірної діагностики захворювань мають морфометричні дослідження органів та систем у клінічно-здорових тварин, що є діагностичними критеріями як показники норми для діагностики захворювань заразної та незаразної патологій [24, 26, 28, 29, 31, 74, 169–171, 173, 175-177, 185, 186, 481]. Математичний аналіз структур морфологічних об’єктів здобув визнання як сучасний метод, що вирізняється об’єктивністю та достовірністю, який дозволяє глибше розкрити розвиток патологічного процесу та логічно інтерпретувати результати наукових досліджень [10, 15, 18, 154, 181, 196, 197]. Цей напрям широко використовується і у сучасній кардіології, даючи об’єктивну інформацію про перебіг різних фізіологічних та патологічних процесів, які виникають в органах та системах організму за ураження серцево-судинної системи [101, 132, 167]. Виходячи з поставленої мети та завдань, нами було досліджено макро- та мікроскопічну будови серця та 11 проведено його макро-, гісто- та цитоморфометричну оцінку морфологічних структур серця у свійських тварин класу Ссавці у порівняльному видовому аспекті, показники яких є морфологічними критеріями фізіологічних та патологічних змін у серцево-судинній системі і можуть використовуватися під час діагностики захворювань різноманітного генезу [166, 168, 256, 309, 310, 333, 340].