| dc.description.abstract |
Організм людини та тварин є складною біологічною
системою, яка сформувалася в результаті тривалого процесу
еволюції, відомого як філогенез [45, 91, 96, 207, 241, 243,
487]. Цей процес охоплює мільйони років адаптацій та змін,
які забезпечили виживання і розвиток різноманітних форм
життя [226, 232, 237, 438, 480]. Філогенетичний розвиток
організмів базується на генетичній варіативності,
природному доборі, мутаціях і рекомбінаціях, що
забезпечують появу нових ознак та властивостей [188, 261,
264, 358, 482].
Людина і тварини, як частина живої природи, пройшли
складний шлях адаптації до змін у середовищі існування,
формуючи системи органів і механізми регуляції, що
дозволяють підтримувати гомеостаз [79, 82, 135, 416, 417].
Ключовою особливістю організмів є їхня здатність до
постійної взаємодії з навколишнім середовищем [273, 422].
Від простих одноклітинних форм до складних
багатоклітинних організмів еволюція сприяла виникненню
адаптивних механізмів, таких як поведінкові реакції,
метаболічні регуляції, імунні реакції та сенсорні системи
[219, 276, 335, 439, 455, 468].
Організм людини і тварин включає такі ключові
системи, як нервова, серцево-судинна, дихальна, травна,
ендокринна, опорно-рухова тощо. Їхня злагоджена робота
залежить від інтеграції на рівні клітин, тканин, органів та
систем організму [73, 136, 392, 447].
Філогенетичні зміни також сприяли виникненню
унікальних особливостей живого організму людини, таких як
прямоходіння, розвинена кора головного мозку, мова та
соціальна поведінка [440, 472, 514]. У тварин ці адаптації
8
виражаються у різних формах: від розвитку спеціалізованих
органів чуття до складних соціальних структур у певних
видів [428, 464]. Володіючи досконалими механізмами
саморегуляції та керування біологічними процесами,
функціональні системи ссавців (нервова, серцево-судинна,
імунна, дихальна, травна, видільна, ендокринна, сенсорна,
органи чуття, статева), перебуваючи у тісному взаємозв’язку
між собою та довкіллям, забезпечують узгодженні механізми
функціонування біологічних систем, які характерні для
життєдіяльності організму [4, 7, 113, 129, 323, 375, 496].
Завдяки взаємодії органів та систем, організм ссавців
функціонує як єдина жива біологічна система, що має різні
рівні організації, для якої характерні основні властивості його
існування – обмін речовин, ріст, розвиток, розмноження,
спадковість тощо [13, 114, 327]. Завдяки ефективній взаємодії
нервової та гормональної саморегуляції у ссавців
підтримується на певному рівні постійність внутрішнього
середовища і фізіологічної діяльності організму –
температура, тиск крові тощо [179, 404, 427].
Реакція організму на зміни зовнішнього середовища або
внутрішнього стану, об’єднуючи усі органи та системи в
єдине ціле, відбувається лише за нормальної функціональної
узгодженої діяльності усіх його систем, у тому числі органів
серцево-судинної системи, яка є однією із інтегруючих
систем живих організмів, до складу якої входить серце та
кровоносні і лімфатичні судини, що системно пов’язані між
собою [61, 139, 393].
Серцево-судинна система в організмі людини і тварини,
виконує надзвичайно життєво важливі функції: регулює
кровопостачання органів, тиск крові, забезпечує відтік лімфи
органів і транспорт її у вени, відіграє важливу роль у
підтриманні гомеостазу, сприяє реалізації функцій нервової,
9
ендокринної систем та органів імунного захисту [70, 115,
483].
Органи серцево-судинної системи забезпечують обмін
речовин, мають важливе значення у регуляції функцій усіх
органів і систем організму, беручи участь у забезпеченні
дихальної, трофічної, екскреторних функцій і разом із
нервовою системою, поєднують між собою всі органи та
системи організму у єдине ціле [263]. Завдяки постійному
руху крові по замкнутій системі судин забезпечуються
основні функції системи кровообігу: транспорт речовин до
клітин та від них. Завдяки серцево-судинній системі з кров’ю
до тканин органів надходить Оксиген, поживні речовини,
біологічно-активні речовини – гормони, вітаміни, мінеральні
речовини та виводиться із них вуглекислий газ і продукти
обміну речовин.
Центральним органом серцево-судинної системи є
серце, яке завдяки постійному скороченню кардіоміоцитів
міокарду, здійснює течію крові по замкнутій системі
кровоносних судин [499].
Морфоархітектоніка та функціональний стан органів
серцево-судинної системи мають важливе значення та
достеменно впливають на життєдіяльність усіх
найважливіших систем організму людини і тварини у нормі
та за патології, пов’язаної з органами серцево-судинної
системи.
Наразі є широко розповсюдженими та мають тенденцію
до зростання різноманітні ушкодження серцево-судинної
системи, що є важливою медичною і соціальною проблемою
у гуманній та ветеринарній медицині [2, 8, 60, 62; 140, 165,
290, 293]. Останнім часом спостерігається збільшення
кількості захворювань різноманітного ґенезу, пов’язаних з
органами серцево-судинної системи [80, 85, 159, 164, 189,
10
193]. Тому не викликає сумніву, що ефективне лікування та
профілактика даних патологій у ветеринарній медицині
неможливі без знання видових особливостей морфологічної
будови органів серцево-судинної системи, які необхідно
враховувати як при проведенні діагностичних та
профілактичних заходів щодо попередження захворювань
тварин, так і при наданні їм лікувальної допомоги тощо.
Тому актуальним питанням є дослідження
морфофункціональних особливостей серцево-судинної
системи [30, 33, 156, 181, 326, 419, 469], яка в організмі
тварин виконує життєво важливі функції та має пізнавальне
значення та дозволяє покращити діагностику, профілактику
та лікування серцево-судинних захворювань у тварин, що є
основою для клінічної ветеринарної медицини.
Пріоритетним напрямком сьогодення для своєчасної та
достовірної діагностики захворювань мають морфометричні
дослідження органів та систем у клінічно-здорових тварин,
що є діагностичними критеріями як показники норми для
діагностики захворювань заразної та незаразної патологій [24,
26, 28, 29, 31, 74, 169–171, 173, 175-177, 185, 186, 481].
Математичний аналіз структур морфологічних об’єктів
здобув визнання як сучасний метод, що вирізняється
об’єктивністю та достовірністю, який дозволяє глибше
розкрити розвиток патологічного процесу та логічно
інтерпретувати результати наукових досліджень [10, 15, 18,
154, 181, 196, 197]. Цей напрям широко використовується і у
сучасній кардіології, даючи об’єктивну інформацію про
перебіг різних фізіологічних та патологічних процесів, які
виникають в органах та системах організму за ураження
серцево-судинної системи [101, 132, 167].
Виходячи з поставленої мети та завдань, нами було
досліджено макро- та мікроскопічну будови серця та
11
проведено його макро-, гісто- та цитоморфометричну оцінку
морфологічних структур серця у свійських тварин класу
Ссавці у порівняльному видовому аспекті, показники яких є
морфологічними критеріями фізіологічних та патологічних
змін у серцево-судинній системі і можуть використовуватися
під час діагностики захворювань різноманітного генезу [166,
168, 256, 309, 310, 333, 340]. |
ru |