Науково-інформаційний вісник. Вип. 10

Abstract

Тваринництво забезпечує країну продовольством, визначає користування та управління земельними ресурсами, відповідає за життєздатність сільських громад. Тваринництво є важливою галуззю для стабільного функціонування країни. У структурі агропромислового комплексу України, на тваринництво припадає понад 33% валової продукції. Водночас, робота підприємств промислового тваринництва пов’язана зі значним забрудненням навколишнього середовища, неефективним використанням ресурсів, соціальними та економічними проблемами. Тваринництво як галузь економіки займається розведенням та вирощуванням тварин для отримання продуктів харчування та сировини для харчової та легкої промисловості, а також для господарських та рекреаційних потреб. Галузь охоплює розведення тварин в агрокультурах (виробництво м’яса, молочних продуктів, яєць, шкіри, хутра та шерсті та ін.) та аквакультурах (розведення риби, морепродуктів і т. п.). Структуру тваринництва в Україні відзначають дві характерні ознаки: основними напрямками є птахівництво, свинарство та скотарство; в галузі переважає промислове та дрібнотоварне виробництво, майже 4 відсутні фермерські господарства. Тваринництво в Україні традиційно охоплює не лише свинарство, скотарство, птахівництво, але й вівчарство, конярство, рибництво, бджільництво, шовківництво та ін. Проте частка підприємств останніх напрямків в загальному обсязі виробництва продукції тваринництва є надзвичайно малою. Свинарство та птахівництво в Україні переважно орієнтується на промислові підприємства. У свинарстві та птахівництві промислові підприємства виробляють близько 50% продукції та характеризуються значним впливом на навколишнє середовище та місцеві громади. Існують також дрібні приватні господарства населення, які відповідальні за майже 40% і більше відсотків виробництва, проте вони не залучені до офіційного обліку АПК та не вважаються перспективним напрямком розвитку тваринництва через труднощі з контролем, дотриманням стандартів, збором та збутом продукції. У скотарстві промислові підприємства відповідають майже за 32% внутрішнього ринку, а приватні господарства населення – за 65%. Фермерські господарства майже відсутні у всіх напрямках. Концепція розвитку тваринництва в Україні спрямована на збільшення виробництва за рахунок промислового виробництва. Фінансування, оподаткування галузі та регулювання земельних відносин створюють сприятливі умови для розвитку промислового виробництва та великих агрохолдингів. Проте, доцільною є підтримка розвитку тваринництва саме на основі малих та середніх фермерських господарств та відмова від промислового тваринництва. Фермерські господарства можуть бути не менш ефективними ніж великі промислові об’єкти, проте мати суттєво менший вплив на навколишнє середовище та місцеве населення, мати набагато більше переваг для економічної підтримки сіл. Для вже наявних промислових об’єктів тваринництва необхідно впроваджувати екологічно безпечні технології, інформувати компанії та громадськість щодо можливостей та необхідності таких технологій. На промислових підприємствах має бути покращений контроль за дотриманням екологічного законодавства. Враховуючи екологічні та економічні переваги анаеробного зброджування для утилізації відходів тваринництва порівняно з іншими методами, необхідна підтримка використання біогазу для отримання тепла та електроенергії на підприємствах тваринництва. Необхідно розробити та впровадити законодавство щодо запаху та його пливу на довкілля та місцеве населення. Методи оцінки загальних викидів від господарств тваринництва потребують доробки та вдосконалення. Для України оцінка загальних викидів від господарств тваринництва взагалі відсутня та вимагає розробки. Наступним кроком після оцінки загальних викидів парникових газів від тваринництва, може бути розробка шляхів зменшення викидів парникових газів від галузі. Україна має поступово наблизитися до законодавства та стандартів ЄС.