Abstract:
Стаття присвячена виявленню таких типових ознак серед членів соціуму, які
призводять до змін в екології.
Активність природокористування етнічної системи припадає на фази накопичення та надлому, частково – на інерційну фазу етнеогенезу. Максимально високою вона є в період фази надлому, коли релігійні та гуманістичні цінності в соціумі повністю змінюються матеріалістичними.
Початковий період освоєння етносистемою ланшафту відрізняється низьким
рівнем природокористування через невилику чисельність населеня та панування в
системі релігійних цінностей.
В період двох останніх фаз етногенезу рівень споживання ресурсів – мінімальний, як через їхню відсутність, так і низький рівень активності членів етносистеми.
