Агроекологічна оцінка гібридів кукурудзи різних груп стиглості в умовах Південного Степу

Abstract

Урожайність кукурудзи на зерно і валові збори у світі значно зросли, причому приріст врожайності перебувають у тісній залежності від грунтово-кліматичних і макроекономічних умов, від ступеню інтенсивності рослинництва і прогресу у сфері наукових досліджень. За показниками врожайності та валових зборів кукурудза вийшла на перше місце у світі і за виробництвом зерна вона стрімко наближується до 1 млрд. тонн, що є показником високої ефективності вирощування. Стрімкі темпи росту виробництва завдячують високим кормовим, харчовим та технічним якостям рослин кукурудзи і надзвичайно високій податливості культури на генетичні зрушення та технологічні розробки [ 1,2]. Виробництво зерна кукурудзи в Україні за останні роки значно зросло і сягнуло рекордного рівня 11 млн. тонн [3]. Проте, урожайність і валові збори досить нестабільні, особливо в південному регіоні України [4]. Ситуацію можна суттєво поліпшити шляхом підвищення наукоємкості систем землеробства і технологій вирощування. Для вирішення цих питань перед науковими установами ставиться завдання розробити фундаментальні методи створення адаптивних гібридів кукурудзи з високим потенціалом врожайності, розробити комплекс енергозберігаючих технологічних прийомів вирощування. За науково-технічною програмою «Зернові і олійні культури» тільки за 2009 рік оптимізовано процеси вирощування 28 біотипів кукурудзи, що різняться за морфобіологічними ознаками і напрямами господарського використання, розроблено прийоми регулювання рівнях виробничих витрат. Проте, для умов зрошення південного Степу ці питання недостатньо розроблені і потребують подальшого вирішення [5]. До Державного реєстру сортів рослин України внесено декілька сотень нових гібридів [6]. Усі вони пройшли державне випробування на придатність до поширення, проте певний гібрид має свої особливості реакції на грунтово-екологічні умови і технологічне забезпечення. Визначення гібридів, що мають найбільш адекватну реакцію на зміну агрокліматичних умов і мають найкращі показники економічної і біоенергетичної ефективності є важливою задачею сьогодення. Оптимізація гібридного складу в конкретній екологічній зоні стала важливим фактором стабілізації виробництва продукції рослинництва і є основною складовою частиною загальної концепції високоінтенсивного типу розвитку зернового господарства [7].