http://hdl.handle.net/123456789/5817 Sat, 04 Jul 2026 02:18:45 GMT 2026-07-04T02:18:45Z http://hdl.handle.net/123456789/12509 ІНТЕНСИФІКАЦІЯ РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА В ГАЛУЗІ ЕНЕРГЕТИКИ НА ОСНОВІ СТРАТЕГУВАННЯ ТА УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ Жосан, Ганна Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад і розробка методичного підходу до інтенсифікації розвитку суб’єктів підприємництва в галузі енергетики на основі стратегування та ефективних управлінських рішень в умовах соціально-економічної нестабільності. У дослідженні встановлено, що сучасна трансформація енергетичного сектора, зумовлена процесами енергетичного переходу, декарбонізації економіки та технологічної модернізації, створює нові можливості й водночас нові виклики для розвитку підприємництва в галузі енергетики. Підприємницька діяльність у цій галузі формується під впливом комплексної взаємодії інституційних, економічних, технологічних і управлінських чинників. У дослідженні визначено ключові передумови та фактори інтенсифікації розвитку суб’єктів підприємництва в галузі енергетики, серед яких особливе значення мають стратегічне управління, інноваційна активність, інституційна підтримка держави та впровадження сучасних технологій у виробництві й розподілі енергії. Доведено, що ефективність функціонування підприємств енергетичного сектора залежить від здатності формувати довгострокові стратегії розвитку, адаптувати бізнес-моделі до нових умов енергетичного ринку та використовувати управлінські інструменти, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності й інвестиційної привабливості галузі. Основними результатами дослідження є визначення особливостей розвитку підприємництва в галузі енергетики в умовах трансформації енергетичних ринків, обґрунтування ролі стратегування та управлінських рішень як ключових інструментів підвищення ефективності діяльності енергетичних підприємств. Установлено, що інтенсифікація розвитку суб’єктів підприємництва в галузі енергетики сприяє модернізації енергетичної інфраструктури, розширенню використання відновлюваних джерел енергії, залученню інвестицій у галузь і підвищенню енергетичної безпеки держави. Запропоновано методичний підхід до формування стратегічних управлінських рішень щодо розвитку суб’єктів підприємництва в галузі енергетики, який передбачає інтеграцію стратегічного планування, інституційної підтримки, інноваційних технологій та інвестиційних механізмів розвитку галузі. Такий підхід дозволяє підвищити адаптивність підприємств до умов соціально-економічної нестабільності, забезпечити ефективне використання енергетичних ресурсів і сприяти формуванню стійкої та конкурентоспроможної енергетичної системи. Зроблено висновок, що інтенсифікація розвитку суб’єктів підприємництва в галузі енергетики є важливим чинником трансформації національної економіки, підвищення її енергетичної незалежності та забезпечення сталого економічного розвитку. Реалізація управлінських рішень сприятиме підвищенню ефективності енергетичного сектора, посиленню інноваційної активності підприємств і формуванню сучасної моделі розвитку енергетики в умовах глобальних енергетичних змін. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/12509 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/12508 ЕКОНОМІЧНА МОБІЛЬНІСТЬ ЯК СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ МАЛИХ І СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ. Жосан, Ганна У статті досліджено економічну мобільність як стратегічний інструмент забезпечення життєздатності суб’єктів малого та середнього бізнесу в Україні в умовах повномасштабної війни. Обґрунтовано, що воєнні дії істотно ускладнили середовище ведення бізнесу через зростання безпекових ризиків, руйнування інфраструктури, порушення логістичних ланцюгів, скорочення ринків збуту та обмежений доступ до фінансових ресурсів. Аргументовано, що за таких умов традиційні моделі розвитку МСП втрачають ефективність і це зумовлює необхідність переходу до гнучких, адаптивних стратегій функціонування. У роботі акцентовано увагу на економічній мобільності малих та середніх підприємств як здатності оперативно змінювати організаційні, територіальні, виробничі та ринкові параметри діяльності відповідно до динамічних зовнішніх викликів. Визначено ключові напрями підвищення економічної мобільності малих і середніх підприємств, зокрема територіальну та логістичну гнучкість, цифровізацію бізнес-процесів, продуктово-ринкову адаптивність, фінансову диверсифікацію та організаційно-управлінську гнучкість. Показано, що цілеспрямоване формування цих складових дозволяє зменшити залежність вітчизняних суб’єктів МСП від окремих локацій, ресурсів і ринків. Зроблено висновок, що підвищення рівня економічної мобільності створює умови не лише для збереження діяльності малих і середніх підприємств у воєнний період, а й для формування нових конкурентних переваг у процесі повоєнного відновлення. Практична цінність дослідження полягає у визначенні прикладних орієнтирів для МСП щодо адаптації стратегій розвитку в умовах високої невизначеності. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/12508 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/12507 ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК ЧИННИК СТІЙКОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Жосан, Ганна У статті досліджено інституційне забезпечення економічної безпеки як ключовий чинник формування стійкості національної безпеки України в умовах зростання системних загроз і воєнної нестабільності. Обґрунтовано, що ефективність економічної безпеки визначається не лише ресурсним потенціалом держави, а передусім якістю інституційного середовища, спроможністю органів публічної влади до узгоджених дій і здатністю адаптуватися до кризових змін. Метою дослідження є визначення ролі інституційного забезпечення економічної безпеки у зміцненні стійкості національної безпеки України. У процесі дослідження використано інституційний, системний та структурно-функціональний підходи, методи аналізу та синтезу, логічного узагальнення і моделювання. Проаналізовано інституційну архітектуру забезпечення економічної безпеки, виявлено ключові проблеми міжвідомчої координації та вплив воєнних загроз на ефективність державної політики. Доведено, що інституційна координація є системоутворювальним елементом стійкості національної безпеки, оскільки забезпечує інтеграцію економічної, фінансової та безпекової політики в єдиний управлінський контур. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні інституційного виміру економічної безпеки як базового чинника стійкості національної безпеки в умовах війни та післявоєнного відновлення. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання при формуванні та вдосконаленні державної політики у сфері економічної та національної безпеки. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/12507 2026-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/12506 ЦИФРОВА ЗРІЛІСТЬ І УПРАВЛІНСЬКА СПРОМОЖНІСТЬ РЕГІОНІВ ЯК ОСНОВА РЕЗУЛЬТАТИВНОЇ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ. Жосан, Ганна В статті запропоновано інтегровану рамку оцінювання результативності публічної політики регіонального розвитку в умовах цифрової трансформації, у якій ключовими взаємодоповнювальними вимірами виступають цифрова зрілість публічних сервісів та управлінська спроможність органів влади. На основі операціоналізації трьох доменів – е-сервіси та інтероперабельність, управління даними, процесно-організаційна спроможність – обґрунтовано побудову відтворюваного композитного індикатора (Індекс забезпечення регіонального управління, ІЗРУ) із прозорими правилами нормування, агрегування та перевірками стійкості. Запропоновано дизайн емпіричного випробування із використанням регіонально-часової панелі, лагування ключового чинника й корекцією на контекстні модератори (структура економіки, демографія, безпекові умови), а також підхід до виявлення порогових режимів цифрової зрілості. Наукова новизна полягає у поєднанні індикаторів процесної дисципліни та якості даних з метриками цифрових сервісів у єдину архітектуру забезпечення, що забезпечує трасованість «від індикаторів до результатів» і придатна до масштабування між регіонами. Практична значущість полягає у можливості типологізувати регіони за матрицею «спроможність × цифрова зрілість» та пріоритезувати інвестиції в дані, процеси й компетентності, переводячи стратегії регіонального розвитку від переліків заходів до керованих дорожніх карт із чіткими порогами та відповідальністю. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/12506 2025-01-01T00:00:00Z